Так було тихо-тайно, наче уві сні.
Когось Ти тремко й палко видивляв.
Чи то блукав Ти несміливо у собі,
Чи то потАйки в небо заглядав?..
Дивись ласкаво в очі — то є зорі.
БайдУже тільки, друже, не дивись.
Не знаєш, любий, Ти своєї долі..
І я не скажу.. Милий, Богу помолись!
Усе, що прагнеш вІдати — в Тобі.
Лише націлься серцем (чуйно) знати.
Не бійся, раптом, якщо закортить
Душі своєї щось бентежне запитати.
Наляканий хлопчиську, Ти не сам.
У Тебе космос, зорі є й планети.
Відкинь ураз перестороги, і хутчіш
Тягнись і мчися до завітної мети!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918202
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2021
автор: Софія Пасічник