ти стоїш там, безстрашний, на своїй театральній мильниці,
і виспівуєш так, мов правиш службу чи аукціон.
це – просто пучок лопухів: ваше так зване шоу.
ти промовляєш якісь вірші своїм чарівним капелюхом –
краще б поїхав на свиноферму, й почухав там всім за вухом.
навіщо кричати так голосно та верескливо?
якби я хотів почути щось путнє, я б сюди не прийшов.
ти кричиш дуже голосно і недоречно. йди геть.
ти навертаєш навернених, щоб перенавернути.
людей загойдало на хвилях твого божевілля;
вже декого нудить. ти це припиниш негайно,
я сподіваюся, бо ваша так звана проповідь
діє на мене, як смажене зелене картоплиння.
позбирай свої одкровення, склади їх в велику валізу –
і знадобиться автомобільний прес, щоб її сяк-так застебнути.
коли тобі стрельне в поперек, скористайся цією нагодою,
щоб зав'язати шнурки, не припиняючи проповіді.
я отримав твоє послання; якщо відділити у ньому
раціональне пшоно від риторичних вигуків,
ті вигуки нам знадобляться, щоб відганяти курей,
що прийшли б тим пшоном поласувати.
боже, сприяй легковірним!
ну, а так, проповіднику, я прослухав твою виставу. –
є де вставляти рекламу, та хто ж її стільки дасть?
туман у твоїх словах приховує беззмістовність.
спробуй себе в шоу засранців, а нам такого не треба
no need to shout, deep purple
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917879
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2021
автор: mayadeva