⠀
Я тверезість будую свою на пустім:
На насназі, солоних кристаликах долі.
З чумаками везу в море віз - повний солі
Щоб топити... Що віз той у морі сумнім?!..
⠀
Я пияцтво своє збудував на красі,
Що ніколи не бачилась ще початково.
Планувалась вона не сумна, а казкова,
Ніби птах, що летить у ясній вишині.
⠀
А гріхи я будую не сам - не дурний,
Підрядив я бригаду собі в допомогу.
Обіцяю всім їм, що лишу́ в нагороду,
Наче приз, не видовищний труп мій жалкий.
⠀
Що життя? В різній мірі всі в ньому гниють
Аж до пахів, ніку́ди які не зникають.
А квітучі рослини, лик Бога що мають,
Проростуть най вони через вас - дайте путь...
⠀⠀
------------------------------------------------------
⠀
Ось такий прах буття рік-у-рік -
Крізь гноїння йти вперто до Бога:
І невтямна стезя звіддалік,
І курйозна буває дорога.
⠀
Скільки випито з чаші до дна,
Скільки вбити себе намагалась,
Тільки дійсність життєва - одна,
І лиш Богом вона дарувалась.
⠀
А навкруг - лиш юрба немала,
Тризни свідків постійні масовки.
Шлях чумацький сліз сіль зайняла,
Мов у ступі, товче установки:
⠀
Бути всім у тверезості слід
Без м'ясної закуски, чи риби,
До життя пом’якши́ти підхід,
Не усі ж бо міцні, наче глиби...
Оригінал
"Я свою трезвость строю на пустяках:
кристалликах выпаренной соли,
на силе воли,
на солончаках
из бэушных слёз.
И скопившуюся соль отправляю на чумаках топиться в море.
Что для моря какой-нибудь соли воз?
Я своё пьянство строю на красоте,
которой не видно было, и изначально
она не планировалась такой печальной,
она была как бы птицею в высоте.
Подстреленной птицеводом: сошёл с ума.
С кем не бывает?
Тюрьма, сума...
Чума.
Иммунитет от дерьма.
Свои грехи я строю не сам: не глуп.
Я нанял в помощники себе бригаду.
И обещаю им всем в награду
мой неимпозантный труп.
Что жизнь? Разная степень гниения.
Вплоть до благоухания. Есть растения,
что ликом своим подобны Богу.
Пусть прорастут сквозь вас,
дайте им дорогу."
________
Вот такой он прах бытия
Сквозь гниение стремиться к богу
Непонятна его стезя и курьезна бывает дорога
Сколько было испито до дна?
Сколько раз себя убивать пытался
Только жизнь нам одна дана
Хоть не знаешь какой срок остался
А вокруг это лишь толпа
Лишь сведетелей тризны массовка
Слез чумацким шляхом соль легла
Указать всем пытается с толком
И стоит теперь трезвым быть
Не закусывать мясом и рыбой
И им тоже позволить здесь жизнь прожить
Ведь не всем суждено быть глыбой...
⠀
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917801
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.06.2021
автор: Юрій Шибинський