Втома і розпач після чергового падіння,
Немає більше сил підвестись.
Холодний піт стікає з обличчя,
де колись сяяла усмішка.
Здається, не встанеш,
й не зможеш більш іти до мети,
Здається, що це була твоя остання битва,
у якій ти отримав поразку.
З острахом починаєш усвідомлювати, що за мить поглине тебе
темрява й тління, але це може статись тільки за мить,
а поки ти ще живеш, дихаєш і це не випадково,
бо маєш ще шанс зробити свій останній крок,
який або наближить тебе до остаточного кінця,
або стане початком нового шляху.
Ти розумієш, що вже не в силі зробити навіть цей маленький крок,
через слабкість духу і волі,
але не втрачай надію,
бо достатньо буде навіть, якщо ти лише промовиш:
"Ісусе, рятуй мене", а якщо і уста
поглине мовчання, то хоч нехай
погляд твій з надією здійметься угору,
щоб торкнутися вічної ніжної небесної блакиті.
І Він, одразу поспішить до тебе на допомогу,
зцілить своєю безмежною любов'ю твої рани,
дасть напитись із джерел живої води.
Ісус допоможе тобі підвестись і більше
не відпусть твою руку, щоб ти знову не
знемагав у битві із силами темряви на одинці.
Він любить тебе понад усе і хоче,
щоб усмішка на твоєму обличчі ніколи не згасла,
як і світло життя у твоєму серці.
За крок від темряви й тління,
які перетворять тебе на попіл,
не бійся довіритись люблячому Богу, який готовий за тебе розіп'ястись на хресті,
лиш для того, щоб ти жив і був щасливим...
Марка 10:27-28
Хто ж тоді може спастися?"
Ісус же, поглянувши на них, мовить:
"У людей це неможливо,
- але не в Бога; у Бога бо все можливо."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917663
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2021
автор: Іскра