Довго у темінь текла ріка,
тицялася у берег.
Наче самотній один рукав,
що зі сорочки здерли.
Сонце зіпнулося в повний зріст
неба самого серед.
І, наче вушко у голки, міст
річку пустив крізь себе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917607
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2021
автор: Маріанна Вдовиковська