Життю своєму не ворожка,
Не власна над своїм життям,
Моя тернова у душі доріжка,
Чомусь доступна всім чортам…
Прийшла обвінчана пітьмою,
В ту ніч, як папороть цвіте,
Заривши щастя під вербою,
Підступно вбите, мов чуже…
У лопухи тоді вквітчавшись,
Прохала нових сил в землі,
Коли ослабну закохавшись,
Щоб не спіткнутись на путі…
Вкровавлена знов піднімуся,
Крізь камнепад докорів злих,
Камінням досталь запасуся,
Щоб до вершин піти нових…
Якщо плюють мені у спину,
Значить попереду ще йду,
Не здамся, доки не загину,
Душевний спокій віднайду…
Життю своєму не ворожка,
Геть не підвладна ворожбі –
З молитви на душі мережка,
Хоч серце в зболеній різьбі…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
22.06.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917593
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2021
автор: Lilafea