Сьогодні ще люблять - а завтра вже ні,
Мабуть, так буває, мабуть, так вже є...
Чомусь, просто сумно від цього мені,
І схлипує серце у грудях моє...
Жаліти не треба в житті ні за чим,
Проте, я шкодую, що сталося так,
Що гасне вогонь і здіймається дим,
Його не роздмухати, певно, ніяк...
І як же прийняти зотлілий цей факт?
Чи вже прийняла й знову далі живу,
Із болем своїм розірвала контракт,
Сходивши із ним на одне рандеву...
На зустріч останню, навпроти вогню,
Там дим ще клубочиться сірим в'юнком,
Там я лиш себе ще і досі виню,
Сльозу розбавляючи темним вином...
А поруч кружляють сніжинки сумні,
І час, наче жуйку, мій спогад жує,
Сьогодні ще люблять - а завтра вже ні,
Мабуть, так буває, мабуть, так вже є...
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917326
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2021
автор: Sukhovilova