Хоч слово, кажуть, убиває,
Для мене це надійний щит,
Єдиний захист котрий маю,
Мій охоронний реквізит…
Якби не слово, то й побили,
А чи й убили б крадькома,
Бо правду в світі не злюбили,
Якщо й словами кількома…
Щоб правда не колола в вічі,
Радять "тримати язика",
Батьки ж завжди мене учили,
За правду битись до кінця…
Не підлаштовуюсь й не буду,
Під у брехні прогнилий світ,
Не допущу камінням бруду,
Щоб душу спресувать під гніт…
Комусь моє колюче слово,
Мов жовч прогіркла по душі,
Бо, мабуть, що не випадково,
В гріхах ржавіють їх ключі…
Хтось зупинити ладен думку,
Переробивши на свій лад,
Душі моїй додати трунку,
Забрала, щоб слова назад…
Та навчена казати правду,
Коли й панують брехуни,
Шукаючи обману владу,
Безбожно-чорні чаклуни…
Допоки править перевертні
Будуть у світі, чи й в сім’ї,
Слова плекатиму відверті,
Які кинджалами в душі!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
18.06.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917197
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2021
автор: Lilafea