Хоч як би ви не скалили роти
й у гніві не записували в юди, —
я був, і є, і буду єретик,
оскільки за природою — відлюдник.
Всевишній дав мені такий талан.
Оскільки білий ворон я — з дитинства.
Хай зачекають Біблія й Коран,
оскільки не для них я народився.
Оскільки найпростіше — те, що є,
за правду на озброєння узяти.
Тоді як в лоба істина клює,
коли вже затісні старі догмати.
І каже: в цій системі щось не так.
Де грають в Бога — там немає Бога.
І в золоті закупаний мастак, —
не божий проповідник — тінь убога.
І кожна хресна вулична хода —
заплутаний вінець спецоперацій.
Ворожа агентура свій удар
наносить неспроможним опиратись.
І всі таблички, ряси та хрести —
безбожницький, брудний, цинічний мітинг.
Хрещатик під колоною хрустить.
Рояться воцерковлені терміти.
Кишить юрба ошуканих сердець.
Попи-вожаті паству-піонерів
"розводять" на новенький "Мерседес"
у робото-космічну крипто-еру.
Кричать "За мир!" і мастять миром люд.
І скріплюють брехню гарячим воском.
І ллють на нашу землю вражу лють.
А потім — врозтіч, сівши в поповозки.
Тож навіть не надійтесь: не притих! —
Ще буде Бог між нами й будуть люди!
Якщо є вибір, Бог — це єретик.
А всі раби — покірні слуги Юди.
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916960
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2021
автор: Олександр Обрій