Життя майже пройшло,
До обрію скотилось,
Щось добре в нім було,
А щось лише приснилось...
Завжди спішила в даль,
Весна буяла й літо:
І радість, і печаль,
І тінь була, і світло.
Вдивлялась в небеса,
Вслухалась в чисті звуки.
Вловити журавля
Хотіла в свої руки.
Не вийшло з журавлем,
( Були лише синиці).
Життєвим кораблем
Прийшлось ковтать кислиці.
А осінь і зима -
Ще додали розпуки.
І вже готова я
До вічної розлуки...
Життя майже пройшло,
Дивлюсь у небо знову,
Вже сонечко зайшло,
З теплом своїм й з любов"ю...
Все розумію я,
Нам не змінить закони...
Що Богом нам дано,
Прийняти ми готові...
Не треба журавля,
Й синиці вже не треба,
Бо ж для людей земля,
А їм потрібне небо...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916907
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2021
автор: геометрія