ЇЇ ПОБАЧУ

Усі  провини  всім  простив,
Собі  дозволив  розцвісти
     І  фарби  більш  не  сірі.
І,  майже,  вже  повірив  знов
Що  в  світі  ще  жива  любов
     І  дивно,  що  не  вірив.

І  так  хотілось  ще  на  мить
Той  злий  годинник  зупинить,
     Той  час  так  швидко  лине…
Та  просто  руку  відпустив
Бо  час  десь  бігти  чи  іти.
       Немає  і  хвилини.

Їй  так  радів,  мов  тій  весні,
Та  кілометри  нависні
       Між  нами  вже  лягають.
Вгадати  як,  що  то  було,
Що  біля  неї  Так  тепло…
       Пішла  -  мороз  проймає.

Піймати  і  не  відпустить,
Час  зупинити  ще  на  мить…
     Час  йде,  даремно  плачу.
Тепер  хай  йде  все  швидше  він,
Бо  ще  лиш  декілька  годин
     Я  знов  її  побачу.
     

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916861
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2021
автор: Сергій Рівненський.