Такі дощі непрохані червневі
гамселять гулко в бабині шибки.
І сповідає ринва душу дневі,
і відкриває всі свої думки.
Аж сива хмара падає ще нижче,
аби учути щось, а, може, й ні...
А дощ періщить і невгамно свище
у шпари вітер на старім вікні.
І я, сховавшись під колючий ліжник,
збираю в тайстру дивні відчуття,
допоки дощ над хатою репіжить
і сповідь ринви схожа на виття.
Читаю книжку про чиюсь Афіну
і п'ю гарбату з м'яткових листків,
а в кухні* хрумко тріскотить поліно,
як дух якийсь із неземних світів.
І поклоняюсь в мить оцю вогневі,
аж дивна сварга сковзує з руки,
допоки надворі́ дощі червневі
гамселять гулко в бабині шибки.
14.06.21 р
*в печі
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916826
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2021
автор: Леся Геник