Розбрелися думки по росою напоєних луках,
Понад сивим ставком, що з туману прорізує гладь.
Ранок сповнив легені. Шугаєш стривоженим слухом.
Йдеш в клубисте безмежжя, спиваєш блаженства нектар.
Ранок цей неповторний заносиш до пам’яті теки.
З нього зліпить свідомість кліше, вдавить стереотип.
Завтра буде блукати туманом самотній лелека,
Та його не побачиш – практичність зімне життя схлип.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916772
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2021
автор: Пісаренчиха