все частіше блукаю, гублюся, не знаю, де йти.
я тут сам, і дарма, що довкола – знайомі обличчя.
здається, пора мені проголосити перемогу славетного ratio,
й стати на шлях додому. це був великий похід!
забуті давні речі спливають на поверхню:
шкільна дерев'яна парта, чийсь невпізнанний труп.
я не боюся, а тільки гукаю: цезарю, будь собою! –
насправді я завжди таким і є, бо ким би ще мені бути?
ти усміхаєшся, як завжди, уві сні.
цікаво: що тобі сниться? – несповідувана таємниця.
я тобі, зрештою, теж неохоче розповідаю,
як, буває, ходжу цілий день
в роздумах: що ж мені снилося?
запам'ятай свій сон, закарбуй його в себе в пам'яті,
– і в образах, і в словах, бо вже ти його не побачиш.
якісь голоси, мов бджоли, гудуть у моїй голові.
скинь очима здивовано: я щось не те подумав.
довга спекотна ніч скрадається мовчки, як злодій,
– двигун захлинувся; блискавка; дзвінко репнули ремені,
і її недовірливий погляд потонув у кривавій імлі.
не відпускай цього собаки, цезарю! він втече,
й ти його більш не побачиш.
міцно тримай свою пляшку віскі. гей, прапори догори!
це був славетний похід; всі дороги ведуть додому
don't let go, deep purple
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916623
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.06.2021
автор: mayadeva