Слонисі вагітній довірливій, добрій,
Хтось фрукт з вибухівкою дав скуштувать.
І горем, і кров'ю заляпався обрій,
І плачем, і стогоном вени бурлять.
Старого ведмедя, раба циркового,
Політиків збрід від нудьги розстріляв,
Коли не чекав звір нічого лихого,
За звичкою перед людьми танцював.
Тваринка натомість образи тримати
Не буде. Довіриться добрим рукам,
Забувши тортури, знущання і грати,
Пробачить невартим того усім нам.
За те я ненавиджу кляту людину.
І сором бере, що людиною звусь.
В загоєння ран на Землі я порину,
За мир та любов на шматки розірвусь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916383
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2021
автор: Мирослав Бісаврюк