Упресовані в мить відчуття.
Ще на йоту, – і спалах світлин.
Із вервечки тремтливих сумлінь
Виплітається тканка густа.
Просіваю уяву крізь мет.
Всесвіт пру́житься, рветься в спіраль,
Розлізається вшир інтеграл,
Мовби знає усе наперед.
Розлетиться на кварки душа,
Коли словом її пережав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915639
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2021
автор: Оксана Дністран