На перехресті

верлібр  французький

дивлюсь  я  в  обличчя  іноді
водіїв  дорогих  іномарок
і  кожного  разу  я  нехотя  бачу
таке  що  собі  уявити
я  мав  би  того  спозаранку
що  вже  десь  і  колись  його  бачив
як  ідуть  вони  строєм  і  горді
як  немає  в  них  сумніву  в  серці
як  багато  їх  в  їхній  когорті
як  говорять  вони  всі  відверто
замість  того  від  них  і  постійно
перебірлива  чується  лайка
розтрощити  понищити  здерти
а  хто  проти  то  фак  йому  фак  ю
перехрестя  червоне  терпіння
презирливі  в  дзеркалі  губи
надмірна  брова  не  здригнеться
непорушна  від  гріхів  аж  зо  дня  Сотворіння
невдоволеність  закам’яніла
всім  і  всіма
на  стошаровій    машкарі  личини
яка  беззаперечно  почне  змінюватися  і  змінюватися
якщо  почати  раптом  ту  машкару  стягувати  одну  по  одній
шар  за  шаром  стягувати  і  стягувати  і  викидати  геть
і  за  кожною  стягненою  буде  наступна  і  наступна
а  звір  всередині  за  ними  починатиме  беззастережно  вити
а  далі  буде  завивати  і  звиватися
борсатися  і  вигинатися
кружити  кружляти  і  крутитися
судомитися  корчитися  і  прикидатися
буде  здаватися  всіма  відомими  і  невідомими  тваринами  і  рослинами
буде  вигадувати  брехати  і  канючити
буде  плакати  і  сміятися  співати  і  знову  вити
буде  проситися  їсти  а  потім  проситися  пити
а  машкара  все  буде  стягуватися  і  стягуватися
зніматися  і  зніматися
і  звір
нутром  своїм  відчуваючи
що  неминуче  ось-ось  прийде  секунда
коли  злізе  остання  маска  з  лиця
останній  захист
і  світ  побачить  його  справжнє  природне  обличчя
і  зміниться  мабуть  до  нього  назавжди
безсумнівно  зміниться  до  нього  назавжди
звір  і  сам  починає  змінюватися  надзвичайно  швидко
так  швидко  що  вже  давно  перевалило  за  сотню  стягнених  масок
а  вони  все  наростають  нові  і  наростають
і  ніхто  їх  давно  вже  не  рахує  в  чеканні  
а  як  виявилось  дві  передостанні
поморщилися  зовсім  так
ніби  й  не  вони  були  тільки  що  на  цьому  місці
а  остання  за  ними  відпала  сама

і  явилася  світу  дитяча  невинність
первинна  невпевненість  і  швидкоплинність
вашого  прибережного  життя
коли  ще  батьки  розуму  вчили
до  рук  більше  ніж  до  голови
замість  м’язів  паплюжили  крила
і  казали
що  як  дозволяють  то  так  і  живи

***

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915634
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2021
автор: Щєпкін Сергій