КАПЕЛАНУ
Ми нині смерті глянемо у вічі,
сповідай, капелане, й причасти.
Живих нас мало вийде з січі,
це, зрештою, сам добре знаєш ти.
Спровадь нас, капелане, у дорогу
в останню путь з хрестом нас проведи.
Сьогодні ми зустрінемось із Богом,
що маємо сказати Йому ми...
Життя пройшло, як мить, як подих вітру,
ще недолюблено й не саджено сади.
Замалював нам ворог всю палітру
у чорні і червоні кольори.
У бій підемо й буде чорним небо
і "буки" голосніші від грози.
Ти знаєш, капелане, що так треба...
там маки поростуть, де впали ми.
В твоїм волоссі павутинки срібні,
й обличчя сіре, сіре від біди.
Твої молитви нині нам потрібні,
ти не соромся чоловічої сльози.
Ми нині смерті глянемо у вічі,
сповідуй, капелане, й причасти.
Нас нині мало вернеться із січі,
Згадай нас, Україно, і прости.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915578
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2021
автор: ОксМаксКорабель