Дуб від вітру коливався,
Кривавий місяць посміхався,
За кривавим, лихим сяйвом,
Лезо гнівилось оскалом.
Жагою крові сталь тремтіла,
Вгризатись в плоть вона хотіла.
Хруст кісток собою чути,
Без усілякої спокути.
Таким він був із покон віку,
До безтями, закоханий у битву.
Клинок, що кований нещастям,
Та загартований прокляттям.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914392
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2021
автор: Максим Кульгавий