Сварка

Заплітай  пшеницю  мені  у  волосся
 і  цілуй  мої  плечі  дощем
Ми  живемо  за  тим  як  уже  повелося  
ніч  за  ніччю  
і  день  за  днем

Поливай  бузки,  говори  про  гроші  –  
поєднуй  небесне  й  земне,
Хай  проходять  повз  
чиїсь  листоноші,  
відпускають  тебе  і  мене.

Позривай  зірки,  покидай  під  ноги,  
бо  земля  теж  бажає  тепла,
Я  собі  сама  намалюю  роги,  
хоч  і  знаю,  що  я  –  
твоя.

Ти  ж  малюєш  мені  мої  голі  плечі  
і  босоніж  ведеш  по  траві,
Чи  то  я,  чи  то  ти,  чи  любов  чи  то  втечі,  
чи  кохані,  
а  чи  вороги?

Я  зриваю  жасмін,  ти  смієшся  до  сонця  
і  немає  у  цьому  жалю
Хоч  зірки,  хоч  бузки,  
Хоч  небесне,  хоч  гроші,  
хоч  в  Пеклі,  чи  хоч  у  Раю

ти  вплітаєш  пшеницю  мені  у  волосся,  
по  тобі  розтікаюсь  дощем,
Я  твоя,  а  ти  мій,  так  уже  повелося,
 ніч  за  ніччю  
і  день  за  днем.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914330
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2021
автор: Prosto Vilna