Я був дощем і смутком і плачем
Я був плащем для тебе в цьому світі
У цьому царстві збуїв та нікчем
Я був єдиним з ким поговорити
Собі могла б увечері за чаєм
Або ж без чаю просто вільно так
Я б розтікався в тобі молочаєм
Бо ти медова і п*янка на смак
Але натомість я щодень згораю
В любові у тривозі і навспак
Лежу навзнак або переповзаю
Із дня у день як равлик-одинак
19.05.2021
* В обрамленні використана робота Мейнарда Діксона " Забутий чоловік " ,1934.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914308
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2021
автор: Той,що воює з вітряками