Роки пролітають так швидко й невпинно
і нам плину часу вже не зупинить.
Все, так як і вчора, як завтра, рутинно.
І вечір, і ранок, як мить пролетить.
Нема зовсім часу, навіть для молитов.
І сонце так гріє, нема коли глянуть.
Все бігти за здобиччю знову і знов-
то ти когось дуриш, то тебе вже обмануть.
Смієшся, а сльози з очей твоїх градом
і на душі в тебе кішки шкребуть.
Тонесенька риска між пеклом і раєм-
тобі всеодно, хоч би де-небудь.
Мовчиш, коли хочеться криком кричати,
то плачеш від радості, то знову сумна.
Чому ти не можеш те, що хочеш робити?
Якась ти є дивна, якась ти чудна.
І все пролетить, колись будеш жаліти,
за втраченим часом. Нема вороття.
А те, що попереду, ще буде боліти-
це все називається просто "життя".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913924
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2021
автор: Ніка Гордон