Ми ж не роботи то щира правда.
Нам властиво в житті помилятись.
Може то була зовсім не зрада,
А лиш по́милка, що могла статись.
Може то і не було кохання,
Звісно по́милка. Як ще збагнути?
Може ти і не була остання?
З ким іще доведеться зітхнути?
Кого ще доведеться любити?
Затискати в обіймах рішуче,
Щоб тоді у кінці зрозуміти,
Знову по́милка, знову болюча.
Край тих всіх негативних історій,
Визначає мабуть тільки Бог.
Я залишу претензію долі.
То є по́милка, що ми не вдвох.
На поми́лках повинні навчитись,
Та натомість одна лиш пітьма.
Звикли вже на тих по́милках жити.
Ми не роботи, може й дарма...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913888
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2021
автор: RomaSolo