(із збірки "Краплинка"
Гуляв вітер сильний, дужий. Облетів ввесь світ.
В чистім полі росла грушка, поряд хлопець-глід,
Про щось своє гомоніли, не знали жури,
Сонцю, дощику раділи, вірність берегли.
Уподобав вітер грушку. Залицятись став.
Хлопець-глід дівчину-душку на глум не віддав.
В полі хтось суху травичку сміттям завалив,
А хтось чиркнув запальничку, усе підпалив.
Підхопив іскринку вітер, на молодят дме,
З краю в край несамовито полум’я жене.
Грушка з глодом обнялися, у вогні стоять,
Запалало живе листя, гілочки горять!
Схаменувсь ревнивець-вітер, грушку обніма,
Замість неї чорні віти, в них життя нема.
Реве вітер, стогне, плаче:- «Що ж я наробив?
Паліїв отих проклятих краще б погубив!»
Бродить в світах вітер, тужить - старий сивий дід...
... Росла колись в полі грушка. Поряд — хлопець-глід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913884
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2021
автор: Людмила Григорівна