До мене лебідь на ставку приплив,
Щоб хоч комусь про смуток розказати,
Він, як і я, лебідку свою втратив,
Й зі мною своїм болем поділивсь.
Вона була для нього - над усе,
У них, у парі, виростали діти,
Було у них в житті чому радіти,
Тепер лиш спогад й біль в душі несе.
Я спіавчуваю, любий білий друже,
Я й сам цей біль душею пережив,
Я й сам любив, я так її любив!
Втрата така болюча, дуже-дуже.
Хто не втрачав, тому це не збагнуть,
Як серце за коханою страждає,
Від болю цього ліків ще немає,
Мабуть в цьому і є любові суть.
Та сонце сходить знову, й світить знов,
Шукай серед лебідок пару друже,
Бо одному у світі... гірко дуже,
І ти знайдеш...як я свою знайшов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913882
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2021
автор: Амадей