[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bWc8NiFyabc[/youtube]
Грайливий вітер ніс зерно,
І кинув на асфальті.
Забув про нього він давно,
Так грався він в азарті.
Кружляв, сміявся понад ним,
Для нього це була забава.
А потім знявся й полетів.
Вважав, на це він має право.
Услід дивилося зернятко,
Воно безпомічне й мале.
Та це було лише спочатку,
Невже тут вихід не знайде?
Пекло, не гріло з неба сонце,
Надії майже не було.
Ступали ноги незнайомців.
Нащо тримать на людей зло?
Та раптом дощ, як із відра,
Тут стало веселіше.
З асфальту квітка проросла,
На серці вже тепліше.
Це час зробив свою роботу,
Красива квітка розцвіла.
На зло вітрюзі за підлоту,
Надія страх перемогла...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913776
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2021
автор: Н-А-Д-І-Я