( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: Спішиш з очей моїх відплакатись сльозою,
Зронитись в простір вільний спогадом німим.
В житті так важко залишатися одною,
Коли ще так недавно світ наш був живим...
Е.: І цi слова твої:,,Я так тебе кохаю!..'',
,,Все буде добре, мила, не переживай!
Я поруч з вами, я отут з тобою ... ,"
Живуть і досі в серцi й iнодi лунають ехом вдалинi.
Але, на жаль, тепер чужi,
Для мене вже не є живi,
В самотньому моїм життi ...
М.: І спогад цей уже ніколи не приспати.
У серці житиме допоки мого ,,я''.
Часо́м притихне, а то знову оживати,
З новою силою почне любов моя...
Е.: О, Господи, як боляче. Яке важке буття.
Нести тягар ізболений усе своє життя.
Як хочеться забутися в тому́.
Радіти й посміхатися життю.
На віки вічні обрана нести цей біль крізь доленьку мою...
Марія Дребіт - Евія Колотун( дружина загиблого Героя з Луганщини Сергія Колотуна)
12.05.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913651
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2021
автор: VIRUYU