Сірі вулиці барвами сяють
Із вікон та порожніх вітрин,
В світле завтра цей день проводжають
Нескінченним потоком машин.
Ясні зорі напевно поснули,
Їх не видно в тіні ліхтарів,
Появитися в небі забули,
Заховалися в мареві снів.
Лиш доносяться з вулиці звуки,
Де бензинові плями і бруд,
Чорних велетнів тягнуться руки,
Сяють очі бетонних споруд.
І так мало повітря в цих стінах,
Недостатньо тепла і життя...
Люди скрізь, на розбитих колінах,
Викидають любов на сміття.
А яка не остила - зів'яне,
Виставляють, мов ціль, її в тир.
Тихо полум'я ніжності тане
В цьому шумі холодних квартир.
Я від себе втікав, та не здався,
Загубив тільки долю свою.
Так багато разів обпікався,
Що почав уникати вогню.
Я так довго в безодню дивився,
Де немає нічого, пітьма.
Не помітив лиш як помилився -
Стала в мене дивитись вона.
Сірі вулиці барвами сяють,
Нескінченним потоком машин
В світле завтра цей день проводжають
І далеко за рогом зникають,
А я тут залишаюсь. Один.
10.05.21
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913455
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.05.2021
автор: grotath