[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aJA7GgsQyjc[/youtube]
Раз на рік цвіте розлога вишня,
На старім подвір"ї край села.
Дивовижна,( хоч самотня), пишна,
Гіркоту з подвір"я відвела.
Зупинився вітер - споглядає,
Де побачить ще таку красу?
Квіти ніжні крильми розправляє,
Думку проганяє навісну.
Чом цвітіння не буває вічне?
Час відводить мало для краси.
І тайком сумує тому й вишня,
Як вона чекала довго так весни.
Хто побачить вишню цю в цвітінні?
А вона ж старалася, цвіла.
Ці думки складалися в молінні,
Ні на кого не тримала зла.
Хвіртка он поскрипує тихенько,
І чеканням в серці віддало.
Вітер це розкачує легенько,
Сумом зрозумілим облягло.
Не сумуй, моя красуне вишня,
Час тобі дозволить ще цвісти.
Ця краса не буде, як колишня,
Ще не раз порадують квітки.
Бо твоє життя не схоже так на наше,
Швидкоплинний забирає час.
У житті люському все інакше:
В нас воно буває тільки раз..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913166
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2021
автор: Н-А-Д-І-Я