Так, дуже дивне ти, життя,
Та серце інше й не шукає,
Неначе впало в забуття,
Не знає щастя, лиш блукає.
Блукає лісом, де є мох,
Сосновим, ароматним, справжнім
В селі, де хатка, хлів і льох,
І де бабуся в дні вчорашнім,
Там, де дитинство все пройшло,
У цих лісах, лугах і полі,
Колись давно це все було-
Така свобода, щастя й воля!
І рідні всі були живі,
А кожен день - неначе новий,
І плани свіжі і нові,
І світ незвичний, кольоровий,
А зараз - наче боротьба
Але за що вона - не знаю,
І не поможе ворожба,
Я лиш роки свої збираю.
І їх все більше... Вони йдуть,
Вони летять на білих крилах,
В великім місті, наче спрут,
Але в роках цих наша сила.
06.05.2021 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913011
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2021
автор: Руслана Сапронова