За спиною, прожиті золоті літа
І я, вже не біжу ...а іду поволі.
Впереді, сходинка веде вниз у життя
Там де захід сонця , що сідає в полі.
Для мене є неповторна кожна мить
Безцінна , дорога і серцю мила.
Так хочу , цей прекрасний світ долюбить
Злетіти, за синій обрій на крилах.
Допоки, є мій час ...Я, клонюся землі
І Славлю , Бога його велич, і силу.
Він, дав мені це життя -незабутні дні
Оспівати , життя - Україну милу.
О ,Сонце весни відігрій мою душу!
І променем, моїх ніжних крил не спали.
І зароди, на вітті солодку грушу
З рук, літнього саду подорожніх вгости.
М .Чайківчанка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912900
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.05.2021
автор: Чайківчанка