В очеретах образ
стережись руйнівної застуди.
На рельєфах долонь випікай нетутешні міста.
Я - мінливий туман, що виходить надвечір між люди.
Прохолодна вода,
що тече з-під земного моста.
Не спіткнися об сни,
де ще дихає спекою літо,
де кипить і вирує сповільнена ніжність оця…
Мій гіркий промінець оминатиме сяйво софітів.
Придорожня трава
не шукає початку й кінця
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912720
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.05.2021
автор: гостя