Овіяний духом предків
Я ось тут біля курганів тисячоліття
Де предки сплять що вісники століття
Я тут прийшов до святилища прадавнього,
Світу минулого давнього
Десь там були скіфи й сармати,
А зараз гудять кулі й гармати.
Волхвів вже майже немає
Земля і природа вмирає,
А я ось тут де сльози як сіль
І смуток замість весіль
Колись предки мої цінували Сварога,
А зараз війна проти ворога
Де ви предки , що спите у курганах?
І зараз люди в релігіях-обманах
А я ось тут не наділений силою предків.
Тому й недостоєн святої благодаті
Я стою наче біля історії витків
І плачу Богам податі.
Коли вже прийде Волхв Сила
І прадавня воскресне могила?
І ті волхви, що вбив Володимир
Воскреснуть і заключать мир
І буде Перун наш кумир.
А що зараз ? овіяні шаною
Наші солдати ранені раною.
І герої святі - нова дружина Святослава
І їх чекає завзяття повага і слава
А завтра воїни готові до оборони
Для князів виплавлені корони,
Над ворогами кружляють ворони
Мої предки святі , як вино священне.
Їх ім'я навіки буде благословенне!
Якби істини й мудрості не прохав,
Якби природу й духів не кохав,
То мабуть дари до курганів не носив
І в пращурів Волхва і Князя не просив....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912516
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.04.2021
автор: Ростислав Мельничук