Іще одне життя забрав цей клятий ворог!
Ми з ним б'ємося понад тисячу літ.
окутав землю рідну чорний морок,
і затуляє промінь, Сонця світ.
Нажахана Європа у фортеці,
вже білого тримає прапорця,
а українець за свободу б'ється...
Вже восьмий рік нема війни кінця.
І мир нам пропанують на умовах,
під різним соусом в угодах, там і тут,
дрібниця справа; зректися віри,
дідівську рідну мову
у ланцюги, в ярмо, в московський блуд
втопити, все...Ще раз? В багні ординців?
Все змарнувати? Звести нанівець
весь тяжкий труд, жертовну кров армійців?!
"Настане мир й "занепокоєнню" кінець"...
І видохнуть з полегшенням французи,
А німець вип'є шнапс на брудершафт...
Іржаві їх гармати-аркебузи
В кремлівських вежах не нароблять ґвалт.
Ми їх подразник, спокою і сну,
кровопролитну, визвольну війну,
вже восьмий рік ведем за справжню волю,
за європейську і щасливу долю.
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=5390771430995350&id=1388391057900094
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912258
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.04.2021
автор: CONSTANTINOPOLIS