Переклад з Ирина Самарина-Лабиринт
Источник: https://millionstatusov.ru/stihi/detstvo.html
Мамо, як же я хочу в дитинство,
Туди, де за руки тримаємось знов…
Там із нами жили, по-сусідству
І віра душевна, і справжня любов.
Де кучеряве над нами небо
з хмаринок, блакитних крутих берегів…
Світ не був там нікчемно-ганебним,
Там зла не було, і лихих ворогів.
Мамо, я в тім краю залишила
Світлі мрії свої, і безліч ідей …
Як же я справедливість любила,
Сад, небо і квіти... і щирих людей!
Як мені, мамо, не вистачає
в мить, коли огортає печаль і сум,
Серця, що все без слів розуміє,…
Тепла твоїх ніжних, натомлених рук.
Швидко все у дитинстві минало…
Як мама стрілою летіла на крик…
І через мить в очах все сіяло…
Втішала… Гоїла рани, мов чарівник.
Тепер все не так... Все по-іншому…
Сльози ховаю... Душу давить той плач…
Де, та рідна стежинка додому?!...
Я прошу, як в дитинстві: «Мамо, пробач…»
Вірить навчи в людей, всміхатися,
Зради страшної звідусіль не чекать.
І з рідними не розлучатися,
І навіть у сні не боятись літать.
Мамо, життєві стираються грані…
Ми щасливі усі лише на показ.
Бо живемо, немов у капкані,
захованих в душу нестерпних образ…
А від них, на жаль, не зігрітися…
Тінь холоду й морок повзуть до грудей…
Мам... поведи з дитинством зустрітися,
У світ добродушних і щирих людей…
27.04.2021
Л. Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912242
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.04.2021
автор: Любов Таборовець