ВЕЛИКА ЗМОВА
Чи що накинув Біс тяжке на очі...
Не бачу я вже правдоньки ніде.
Гуде й рипить церквами ще й регоче,
Колись святе, та нині не святе
Тепер це все у згубі та задумі
За гроші правду й віру продають
За золото й маєтками, не видно,
Як сина розпинають, мати - б’ють..
Отак .. отак.. живуть розумні люди!
Намордники рабські вже одягли
Та це не все! Душити ще нас будуть!
Бо землю України пропили
Оті, що біля храмів у молитві ,
За гроші знов... замолюють гріхи
І піп благословля, і руки чисті
А під ногами - кров тече з ріки.
Та юна кров, яку вони сточили.
У жерла , мов ті упирі пили
Юнь знов кричить, ворушаться могили
І стогнуть над могилами батьки
той Гріх..не можна відмолити знову!
Та Ви плювали на усе святе.
Не Ваша кров.. не Ваші діти гинуть
Не жаль й землі, бо душі Ви їсте..
І золотом засипалися добре,
Криваві та бездушні ще й німі
Всесвітня гадюча нині змова.
А Ви немов живі, вже не живі.
Анфіса Букреєва-Стефко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912235
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.04.2021
автор: АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)