Якось ставши спозаранку,
Дід Мартин присів на ґанку,
Вийняв файку, закурив,
Низько голову схилив,
Думу думав та мовчав...
Півень тричі прокричав,
Кицька м’явкнула вдогін...
Глянув дід поміж колін,
Сплюнув гірко і сказав:
«Та ж такого світ не знав,
Щоб проживши вік на світі,
Стрівши старість, животіти!
Тьху ти, Господи прости!
Як наругу ту знести?», –
Замовчав, насупив лоба,
Так й сидів ще довго-довго...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911917
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.04.2021
автор: П.БЕРЕЗЕНЬ