Заколисує вечір цнотливі земні візерунки,
Зазирає у вічі, набухлим від щастя, брунькам,
Обійнявши зірки, всівся з ними, щоб випити трунку,
Наспіваючи ніжні мотиви своїм панночкам.
По весняному горне до серця небесні простори,
Привітавшись із місяцем, пише спокусу й любов,
Вже за мить до світанку приляже на виткані гори -
Зливи вічних примар і загадок - застиглих обнов.
В них зомліла, здалося, ранкова стежина у роси,
Впали перші весняно-дзвінкі незбагненні громи,
Запліта тихий вечір хмаркам закуйовджені коси -
Заколисує світ, обійнявши цнотливо крильми...
#лесяутрисковоробець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911853
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2021
автор: Леся Утриско