Весною розквітають перші первоцвіти
і пахощами сповнюють повітря, і лоскотять ніс,
і розпускаються бруньки, і зеленіють віти –
знов до життя вертається потроху ліс.
Підсніжники і білоцвіт весняний,
морозники й шафрани – відійшли,
і ось вже в лісі укриваються поляни
квітами рясту*, що так рясно розцвіли.
Рясніє ліс від рясту кольорами –
і фіолетовим, і білим, і червоним,
і жовтим – із зеленим під ногами
між стовбурів дерев біля основи.
Весняний цвіт не хочеться топтати,
що прикрашає ніжністю ліси, –
на повні груди хочеться вдихати
і шаленіти від природньої краси!
Весна пробуджує у нас бажання жити,
хочеться вірити, що все буде гаразд.
Дай Бог нам всім життя по повній пити,
коли доводиться топтати ряст**.
*РЯСТ(Corydalis Medic). Багаторічна трав’яниста лікарська рослина, що цвіте рано навесні білими, жовтими, червонуватими або фіолетовими квіточками, зібраними в китиці.
**Топта́ти ряст — жити, ходити по землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911835
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2021
автор: Павло Коваленко