Поема
Отже, якщо ми відчуваємо
в серцях наших холод, котрий
від диявола, бо диявол холодний,
то прикличмо Господа, і Він,
прийшовши, зігріє наше серце
досконалою любов’ю не тільки
до Нього, але і до ближнього.
Святий Серафим Великий
(Саровський)
— Вогонь прийшов Я
кинути на землю,
і як Я хочу,
щоб він розгорівсь!
Не дивно — що внизу
і що вгорі:
наш Бог — Вогонь,
в нас тайну робить,
розігріває в нас
серця й утроби,
у нас влаштовує Свою оселю.
Ми сидимо, чи ходимо в оселі —
над нами
зорі ходять угорі
у серці Бог
що тайною уздрів
як кинути
Вогонь на землю
художньо — як кинуть чемодан гуркавищ
що загорівсь!
що кричимо — що ми не творчі?
що тут диявол лиця корчить?
то він не творчий —
тому й корчить!
він навіть морди корчить?
але ж — може і ви то заточились
на обочині??
А Бог т е творить,
але
т е що хоче!!!
Що? кинуть вам цукерків?
а може —
діти ви не в Церкві?
Побіля Тебе не обличчя —
лики!
Боже! який на Небі Ти —
Великий!!
здолати йдеш смерть Лазаря —
та й вбить Свою!
і піснеспів, який росте обіч, —
великий...
трохи чіпляється реп’ях
культур, що дикі...
як я люблю Тебе із Києва!!
який і теж ніби великий!
19.04.2021,
20.04.2021,
Київ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911546
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2021
автор: Шевчук Ігор Степанович