* * *
Ісусу Христу на шляху
до Витанії і Єрусалиму
учасливо присвячується
Не вірите паланню серця?
Гріх.
Я беру участь в ділі — Бога всіх.
Бог же один.
Мені не вірити жертовності людини?
Що в мені серце
що в мені є осмос? —
крильми
я прихиляю
Небо й Космос! —
лечу в дорозі до Єрусалиму...
Туга і світло!
Ще чомусь тут —
учать!
Лечу-повзу. Не зле.
І світ ідеями верзе.
Ну я повзу! — я
беру участь...
Мені не вірити — жертовності
тутешньої людини??
людина скрізь одна і та
немов тварина
от я
і крила напирає осмос
і — прихиляю Небо
й Космос...
аж ось — ми!
аж ми у змах крильми
але у чий ми —
змах крильми?!!
Святим не вірити??
Як Миколай почистив же лице
від брехень та й
архиєрею!!
і так щоразу:
Бог не дружив з брехнею!!
і я
лечу в дорозі — до Єрусалиму!
Спечна любов
що вже одна
і до Христа й до Неї —
одна свята Неопалима —
зробить Любов!!! —
вийдуть у море утопить
смартфони!
Любов — не втоне!
велика
булька буде
для Неї фоном...
18.04.2021, з причастям
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911494
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2021
автор: Шевчук Ігор Степанович