Я розпаровую непорушне -
Це вже не втіха, а більше пам’ять.
Напів-яка твоя склянка, друже?
Вінця надщерблені ніжно ранять.
Я уможливлюю невимовне,
Слів колообіг на зашморг схожий,
Терпкість запросить до танцю жовна -
Друзів вина і провини ношу.
Щоб шкодувати тепер довіку,
Просто поклавшись на долі милість -
Я відкорковую неуникне.
Це більше спрага, аніж сміливість.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911196
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2021
автор: Ольга Кричинська