Хто дав таке нам право - осудити
Людину грішну за гріхи її,
Коли самі не вміємо ще жити
І помилки не бачимо свої?
Чи судді ми, чи ми є адвокати,
Чи в змозі сущу істину знайти,
Що когось уже хочемо карати,
А іншого від вироку спасти?
Чи ми шукаєм іншої поради?
Чи друга думку вислухаєм ми? -
Ні! Бо такі що прагнуть тільки влади
Ніколи не рахуються з людьми!
Великий гріх маленької істоти.
І кара нам, бо прагнемо судить.
Лише на мить задуматися: "Хто ти?"
Ніхто ж не може себе пережить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911075
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.04.2021
автор: Олена Мережка