Ти в дорогу мене провела на світанку,
Коли трави були у розкішнім серпанку
І схилялись сади у чарівному квіті,
Я такої краси ще не бачила в світі
А стежина вела у гайок де калина,
Чарувала серця, ніби мила дівчина,
Неподалік струмок вигравав вже сопрано,
Розкривалась краса, бо надходив так ранок
Промайнуло життя - я не встигла відчути,
А вразлива душа так хотіла побути
В неповторній красі неймовірного квіту,
Бо такої краси я не бачила в світі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911048
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.04.2021
автор: Наталі Косенко - Пурик