Я очі закрию, порину у сон:
Мільйони там фанів "кумирів й ікон"
І серед чужинців, своєю я стану,
Хоч бути собою тоді перестану.
Як маска набридне, на іншу зміню
Віддам невеличку за неї платню.
Вона ж мені майже нічо не вартує,
Лиш щирість й правдивість мою четвертує.
У соц мережі напишу гучний статус:
"Я - це найкраще, що могло з вами статись!"
Смуток затьмарить яскравий мейк-ап,
Принцип життя це суцільний факап.
У вирі загублених раптом збагну,
Що сон - це не сон, але все наяву.
То де ж справжня я у цім світі блукаю ?
Та справжність, по правді, нічого не грає.
Там фальші вже стільки, що не передати
Щоденний обряд - своє серце ховати
Хто знає дорогу, де вихід знайти?
Немов би вода, в забуття утекти,
Бо краще вже бути назавжди забутим,
Ніж під цю реальність свою душу гнути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910978
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.04.2021
автор: Мара, що являється у снах