у тьмяній кімнаті
в шовковім халаті
згусток вогнів
гряде по мені
немов по тремкому канаті
над прірвою в житі
щасливі та несамовиті
буденні звичайні і посполиті
але неодмінно взаємно крилаті
ми - кубки з вином своєчасно початі
на учті в нахабної дикої знаті
гризем одне одному горло
це безвість і безум це хаос і морок
а далі усе від початку
знімаю тобі арафатку
аби осяяти обличчя
при світлі свічки пахне ніччю
мовчання твоє рунічне
намолене і закличне
скидає із мене шати
у темній кімнаті
у східнім халаті
шепоче мене як річка
магнітить мене космічно
у тіл хозарському каганаті
11.04.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910835
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2021
автор: Той,що воює з вітряками