Нехай поміж нами епохи не вінчані,
Слова недоказані, села й міста.
Я душу твою відчуваю на відстані,
Я бачу твій лід і вогонь на устах.
Хай ранок не гостить у кухні нас кавою,
І ніч не кладе нас у ложе одне,
Любов моя барвою грає яскравою,
П’янить моє тіло, немов каберне.
Я знаю, вікно нам у спільне зачинене.
Але, як нас доля з’єднає у дні,
Мов рибу ставкова вода, обійми мене,
Лиши свій цілунок напам’ять мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910761
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.04.2021
автор: Крилата (Любов Пікас)