Як заснув Бровко? Не знає.
Натомився. Пам’ятає, що приліг лиш на хвилину.
Та невже проспав всю днину?
Ото ж став він роздивляться. Тут з’явивсь Мур-
ко на щастя. То ж Бровко до нього:
- Друже! Бач, хвилююся я дуже. Чому тихо так в
дворі? Всі поділися куди? Що тут трапилося в нас?
А Мурко ще той котяра.
– Налетіла, - каже, - хмара. Всіх забрала в одночас,
полетіли всі на Марс.
Аж присів Бровко від жаху. Наганяє Мурко страху:
- Ще казали прилетять. Хмар тих чорних буде п’ять.
Нас з тобою заберуть, на Венеру віднесуть.
Що робить? Бровко не знає. Все на небо позирає.
Бачить там з’явились хмари, та не чорні, як примари,
а біленькі. Вони в’ються, дзвінко й весело сміються.
Ось ще випливла одна… на ній дівчинка-весна!
У віночку гарнім, в стрічках, в червоненьких череви-
чках. А спідничка зелененька, вишиваночка гарнень-
ка, ніжна посмішка й рум’янці… Хмари в’ються, мов
у танці. Одна одну доганяють, радо весноньку вітають.
На Бровка поглянув кіт:
- За тобою я прибіг. Летить веснонька в Карпати, за-
раз будем зустрічати. Несуть її білі хмари, бо чекають
там отари.
Ти заснув, то ж не будили, щоб набрався трохи сили, бо
ж нас всіх охороняв. Вибач, я пожартував. Всі зібралися,
ясну, на лужку вітать весну.
Тут Бровко все зрозумів. Та Мурка він не сварив, хоч
недобрі в нього жарти. Знав – минеться все лихе. Зрозу-
міє, підросте: не Венера і не Марс, а найкраще тут, у нас!
Вже заграли у ріжок… то ж з Мурком побіг Бровко наш
на зелененький лужок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910730
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.04.2021
автор: Надія Башинська