В саду моєму яблука вже спіють,
і літнє сонце гонить жар палкий.
Надходить ніч, сповита в супокій,
і привиди співати вже посміють.
Палає небо в хмарі зірковій
і місячні властительки радіють.
В саду моєму яблука вже спіють
і літній вечір віє супокій
В саду моєму яблуні роняють
свої плоди – дозрілі, запашні.
Важкі гілки їх бережно гойдають,
а смерть солодка зве плоди рясні.
Вітри мене цілуйте навісні,
де небосхили далі розгортають.
В саду моєму яблуні роняють
свої плоди – дозрілі, запашні.
Христо Ясенов
Лебедна песен
В градината ми ябълките зреят,
че лятно слънце лъхна летен зной.
Приижда нощ, препълнена с покой,
и призраците скоро ще запеят.
Гори небето в своя звезден рой
и лунните властителки се смеят.
В градината ми ябълките зреят,
че лятна вечер вее упокой.
В градината ми ябълката рони
назреялите свои плодове.
Люлеят се натегналите клони
и сладка смърт ги гали и зове.
Целувайте ме, късни ветрове,
сред тия безнадеждни небосклони!
В градината ми ябълката рони
назреялите свои плодове.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910652
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2021
автор: Валерій Яковчук