Бері́зонька моя, подру́жка  мила

-  Бері́зонька  моя,  подру́жка   мила,   
   Скажи́  мені,  чому́  ти  зажури́лась  ?
   Чи  сонце  я́сне  те́бе  не  плека́є  ?
   Чи  вітер  буйний  коси  розплітає  ?

   Чи,  може,  лютий  дикий  буреві́й
   Студе́ним  по́дихом,  в  гаю,  повіяв  ?
   Чому́  ти  в  смутку  го́лову   схили́ла,
   І віти  в  воду,  су́мно,  опустила  ?

Берізка  тихо  плаче  і  стена́є,
І  ли́ше  ше́лест  листя   долинає  :  

-  І  сонечко  голу́бить,  пригріває,
   І  вітер,  ніжний,  пестить,  обвіває,
   А  злий,  шалений,  лютий  буреві́й,
   В  суворий  край,  давним-давно,  пові́яв  ...

   Та   не  діжда́лась  я,  свої́х  дзвінки́х,
   Пташо́к  співу́чих  -  ви́вільг  золотих*...
   Ясно́ї  те́плої  години,  восени́,
   В  блакитне  небо  зли́нули  вони,

   Над  гаєм,  довго  й  сумно,  покружля́ли,
   З   гнізде́чком  милим, щемно  попроща́лись,
   А  по́тім  -  в  добру  зграю,  міцно  зби́лись,
   І  в  ви́рій,  в  край  далекий, полетіли  ...

   В  таку  тяжку́ю  пу́ть  -  шукати  лі́та  !
   В  безкра́йню  даль,  на  сам  краєчок  світу!


   Та,  дні  зимові,   вже  давно  минули,   
   Спішать  додому,  з  вирію,   птахи  ...
   Шпаки,  в  шпаківні,  рано  повернулись  !
   Лелеки,  важно,  всілись  на дахи  !
   
   Нема,  в  моїм  гнізде́чку,  тільки  їх  ...
   Моїх  співочих  пта́шок,  дороги́х  !
   
   Куди  ж,  дробиночки,  могли   подітись  ?

   Згубившись  десь,  блука́ють  в  бі́лім  світі  ?
   А  може,  хижий  яструб,  їх  дістав  ?!
   Чи  ра́птом,  шви́дкий  со́кіл наздогнав  ?!    
   А  може,  зна́гла,  втра́пили  у  сі́ті  ?

   Й  на  стіл,  давно,  попали,  в  ресторани,
   Й  замо́рські,  підлі,  до́вбані,  гурма́ни,
   Під  шардоне́,   їх  за́раз,  дегусту́ють  ?  !
   А  може,  в  пишній  клітці,  десь   ночують  ?

   Чи  то́  -  скорі́ш,  додому,  прилетіли
  Й  води́ці  мертвої,  в  своїх  полях  попи́ли  ?!
   Бо  наші,  вкра́їнські,  тупі,  дебіли,
   Цари́ну,  ядом,  геть  усю  обли́ли  !

   Он,  скільки,  сі́рих  журавлі́в  згуби́ли  !

Весна,  нара́з,  буя́є  пишним  квітом,
Гніздо,  поро́жнє,  сти́не  в  білих  ві́тах.
Журбо́ю,  ту́гою  і  горем   оповита,
Берізка  плаче,  кви́лить,  як  по  дітях...


*  вивільга  золота  -  "https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B8%
D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B0_
%D0%B7%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%82%D0%B0"
   (  рус.  иволга  золотая  )

Фото  -  "  https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/t
humb/9/92/Oriolus_auratus_ahisgett1.jpg/800px-
Oriolus_auratus_ahisgett1.jpg"


09.04.2021  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910610
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2021
автор: Родвін